Презентація факсимільного видання унікального рукопису стала не тільки святом і для православної громади в Мілані, а й відкрила деякі сторінки життя українських заробітчан на Аппенінах і підтримки православного духовенства... католиками.

За кілька днів делегація Волинської єпархії Української Православної Церкви проїхала Італію зверху униз і знизу доверху, подолавши понад 2000 кілометрів. Венеція, Мілан, Флоренція, Бари і Рим залишили не лише прекрасні враження, хоча це не була туристична поїздка, а ще, кажуть святі отці, багато духовної і душевної радості.

Італія для презентації однієї з найдавніших богослужбових книг, які дійшли до нашого часу, Євангелія XIV століття, була вибрана не випадково. Волинська єпархія має тут свій інтерес, спрямований на пошуки нових унікальних рукописів. І саме в Мілані нині діє велика православна громада. А очолює її, з благословення Митрополита Київського і всієї України Володимира, ієромонах Амвросій (Макар), який ще не так давно під іменем Миколая Макара ніс послух проректора духовних семінарії та академії в Києві. Тепер же він прийняв чернечий постриг з іменем Амвросій і служить у храмі святителя Амвросія Медіоланського.

За словами архімандрита Онуфрія (Куц), котрий у Волинській єпархії очолює видавничий відділ, отець Амвросій є поліглотом, знає кілька мов, навіть проповідь на презентації Луцького Євангелія проголошував кількома мовами, аби зрозуміли усі парафіяни.

Чи багато в Італії православного люду, зокрема українців?

Українців більше на півночі Італії, у Римі їх порівну з росіянами, а на півдні вже зовсім мало. Ієромонах Амвросій є благочинним Північного округу Італії. Спочатку, коли його сюди направив Митрополит Володимир, йому доводилося проводити богослужіння, де прийдеться: на вулиці, у парках, скверах... Католики йшли назустріч і надавали для богослужіння свій храм, але на певний час. І якщо він закінчувався, а священик ще не всіх причастив, то йшов на вулицю, навіть на вокзал і там продовжував звершувати службу. Проте нині у Мілані православна громада має свій храм. Католики віддали свій храм, побачивши, що отець Амвросій – істинно віруюча людина, що православна громада потребує свого храму, як розповів протоієрей Валентин Марчук, прес-секретар  і голова інформаційно-просвітницького відділу єпархії.

І за рік у цій частині Італії, навколо Мілану, вже створено 15 православних парафій, у яких здійснюється богослужіння. Деякі – у пристосованих приміщеннях, деякі – у приміщеннях, наданих католиками. Більше того, наші священики бачили в Римі православний храм, споруджений навпроти найголовнішої католицької святині собору Святого Петра у Ватикані. А одну з ділянок, яку католицька громада не освоює вже літ з десять, влада Мілану готова передати для спорудження ще одного православного храму в Італії. Вірогідно, що такій терпимості сприяє і потреба людей молитися у своєму храмі і сповідатися своєму священику.

За словами отця Онуфрія, часто для наших заробітчан церква – це єдина розрада на чужині. Багато людей насправді не мають роботи, перебиваються випадковими заробітками. Вони просили: помоліться, батюшки, аби ми мали роботу! Є такі серед наших українців, що в Італії давно, мають гарну роботу, заробили певні кошти, і вони купили квартири, які... здають своїм же українцям. Причому у таких помешканнях тісниться по 10 – 12 чоловік, а господарі вимагають високу квартплату не зважаючи ні на які обставини.

А є й італійці сердечні, які дають прихисток українським заробітчанам. Отець Олег, котрий співслужить отцю Амвросію, розказував, що є й такі наші колишні співвітчизники, які вже втратили і роботу, і житло, і надію, і будь-які засоби для існування, й мають лише дах над головою на покинутих заводах на околиці Мілану. Без води, без газу, без електрики, без тепла... І наші православні священики відвідують їх, підтримують, хоча інколи спосіб життя і мислення тих людей уже не відповідає доброзичливості пастирів... Цікаво, що на розмови з отцем Амвросієм все частіше приходять й італійці-католики.

«Ми були здивовані, що він спілкувався з людьми до половини ночі. А вранці, поспавши дуже мало, уже як водій повіз нас у місто Бари, де знаходяться мощі святителя Миколая. І приходять до нього люди не так з радістю, як з надією, – додає отець Валентин. – "Якщо у вас в Луцьку хтось буде просити благословення на поїздку в Італію чи інші країни на заробітки, не благословляйте!" – застерігав нас отець Амвросій. Він знаходить роботу багатьом українцям, у храмі щоп'ятниці моляться, аби Бог послав роботу... І православна громада, рідна церква  на чужині для багатьох наших колишніх співвітчизників є великою втіхою. Недільного дня на презентації Луцького Євангелія у храмі в Мілані побувало більше півтисячі людей. А під час великих свят люди стоять і на вулиці. Ми бачили ці сотні очей, ми відчували настрій, з яким присутні у храмі слухали Луцьке Євангеліє, уривок з якого на богослужінні зачитав отець Онуфрій».

 http://www.orthodox.lutsk.ua