Не знала довго, таки надумала.
Набравши номер – рука тремтить.
Багато часу, як ми не бачились.
Нас ділить відстань.  Душа болить...
До болю чую знайомий голос.
А за вікном дощі ідуть.
"Яка погода?" ти запитаєш
"І чи заскучила хоча б чуть-чуть?"

Приспів:
А у Мілані тепер дощі
Такі ж самі, як і у Львові.
Та почуття тепер не ті.
Усе чуже... І люди нові.
А у Мілані тепер дощі
Такі ж самі, як і у Львові.
Та почуття тепер не ті.
Усе чуже... І люди нові.

Я стисну жаль невинно в грудях,
Хоча відчуєш його і ти.
І запитаєш, чи повернуся,
І чи отримую твої листи.
Звучало довге пусте мовчання,
Яке сказало за мене все.
Це не дощі що у Мілані,
Це мої сльози... Були і є.

Приспів...