Мілан (іт. Milano) - місто в північній Італії, адміністративний центр області Ломбардія і провінції Мілан. Знаходиться на відстані близько 480 км на північний захід від Рима.

Значний фінансовий, промисловий, науковий і культурний центр. Італійська фондова біржа. Виставки й ярмарки світового значення (Ф'єра Мілано). 3 універсітети. Один з світових центрів моди (будинки моди Джорджо Армані, Роберто Каваллі, Версаче) . Кольорова металургія (алюміній, мідь). Металообробна і механічна промисловість. Хімічна промисловість, виробництво автопокришок. Легка промисловість - одяг, взуття. Поліграфія і книговидавництво. Фармацевтична промисловість. Залізничний і автотранспортний вузол. Два міжнародних аеропорта - Лінате і Мальпенса. Розвинута мережа міського громадського транспорту: метрополітен, трамвай, автобус.

Населення — 1 294 305 осіб (30/09/2008). Українців згідно офіційної статистики в Мілані проживає 3 631 (31/12/2007), у всій Італії — 132 718, в дійсності ж українців в Мілані і в Італії проживає значно більше.

Телефонний код Мілана 39 02.

Мілан був заснований ломбардськими галлами в V ст. до н. е. В 196 р. до н. е. був окупований римлянами, з 89 р. до н. е. - римська колонія, з 49 р. до н. е. - міське самоврядуванния (муніципій). В 292 р.н.е. став столицею Західної Імперії. В 313 р. в Мілані був прийнятий міланський едикт - політична домовленість двох імператорів Костянтина та Ліцинія. Міланський едикт установив вільне віросповідання для християн у Римській імперії, їм було дозволено організовувати церкви, їм було повернуто конфісковане майно. Мілан двічі був зруйнований варварами в 452 і 539 рр. Відновлений як місто в 962 р. імператором Священної Римської Імперії Оттоном І. В XII столітті став вільним містом і ядром Ломбардської Ліги. Досяг розквіту під головуванням правителів з сімей Вісконті і Сфорца в XIV—XV століттях. В 1499 р. місто завойоване французами, а в 1535 р. перейшло до Іспанії. З цих часів почався період його занепаду.

В 1706 р. Мілан увійшов до складу Австрії, що привело до нового економічного підйому. З 1797 р. - столиця заснованої Наполеоном Цізальпінської Республіки, з 1802 р. - Італійської Республіки, а з 1814 р. - Італійського Королевства. В 1815 р. згідно з рішеннями Віденського Конгресу місто було повернуте Австрії ("Реставрація"). В подальшому Мілан став центром боротьби за незалежність ("5 днів") в 1848 р., а в 1859 р. взяв активну участь в процесі об'єднання Італії під проводом Савойської династії.

До 1859 (після другої Італійської війни за незалежність) Мілан разом зі всією Ломбардією усунув австрійське правління і увійшов до королівства Сардінія (яке було перетворено в королівство Італія в 1861).

Будучи важливим індустріальним центром Італії, Мілан був метою килимових бомбардувань під час Другої світової війни. Місто бомбили навіть після того, як П'єтро Бадольо здав його союзницьким силам в 1943. Фактично Мілан був частиною маріонеткової держави Італійської Соціальної Республіки Муссоліні і важливим командним центром німецької армії, розміщеної в Італії. До моменту, коли війна в Італії була нарешті закінчена, 25 квітня 1945, Мілан був сильно зруйнований, а передмістя Прекотто і Терро були повністю знищені. Після війни місто було відновлене і знову стало важливим фінансовим і індустріальним центром Італії.

У Мілані розташовані багато фінансових компаній, а в передмісті розташовується «авангард» промислової зони. Фієра Мілано, міський торговий-виставковий комплекс — один з найзначніших в світі. Нові торгові площі в північно-західних передмістях Перо і Ро відкриті в травні 2005.

У передмісті є великий міжнародний аеропорт, який називається Міжнародний аеропорт «Мальпенза» (MXP), розташований у Варезе. Він сполучений з центром міста залізничною гілкою «Мальпенза Експрес» (від станції Кадорна). Також в Мілані розташований Аеропорт Лінате (LIN) в межах міста (використовується для внутрішнього європейського і місцевого сполучення). Маленький Аеропорт Оріо аль Серіо (BGY) в Бергамо використовується тільки для чартерів, малобюджетних і вантажних операцій.

Об'єднані разом три аеропорти роблять Мілан великим європейським вузлом авіаперевезень з оборотом більше 30 мільйонів пасажирів в рік. Під час кризи навколо національного італійського перевізника Alitalia ключовою вимогою італійського уряду до потенційних інвесторів було збереження Мілана як центра авіаперевезень.

Мілан має 3 лінії метро загальною протяжністю більше 80 км. Також є легке метро, назване «Метро Св. Рафаеля», що сполучає лікарню Св.Рафаеля зі станцією Кащина Гобба (M2).

У Мілані — найрозвиненіша система трамваїв в Західній Європі, більше 286 км шляхів, що об'єднують Великий Мілан. Тролейбусна мережа значно менша за трамвайну, проте вона також одна з найбільших в Західній Європі. Являє срброю кільце навколо центру міста з кількома відгалуженнями у бік околиць.

Приміське залізничне сполучення (називається «S» Lines (Suburban Railway Service), схоже на французький «RER» і німецький «S-Bahn»), об'єднує 10 приміських ліній, сполучає Великий Мілан і інші міста, наприклад, Комо або Варесе. Регіональне залізничне повідомлення (називають «R» (Regional)) сполучає Мілан з рештою Ломбардії і національною залізничною мережею.

У Мілані працює дуже ефективне таксі, що належить приватним компаніям і ліцензійоване муніципалітетом Мілана (Comune di Milano). Машини бувають тільки одного кольору: білі. Ціна поїздки залежить від її тривалості і відстані.

Мілан є «домашнім» містом двох світових футбольних клубів: «Мілан» і «Інтернаціонале» (тренувальна база розташована в Аппіано Джентіле-комо). Відомий трек Формули-1 Гран-прі Італії «Монца» розташований на околиці.

Міланська «Олімпія» - успішна європейська баскетбольна команда. Виграла 3 Європейських кубка, Кубок світу, 3 Кубки володарів кубків, 2 кубки Корас і 25 національних чемпіонатів.

Міланський регбі-клуб «Аматорі» виграв 18 національних чемпіонатів. А хокейний клуб Мілана виграв 29 національних чемпіонатів.

Мілан і Ломбардія є кандидатами на проведення Літніх Олімпійських Ігор 2016 року (Мілан-Ломбардія 2016).

Туристичні об’єкти:

Міланський собор (іт. Duomo di Milano) — кафедральний собор в Мілані. Побудований в готичному стилі з білого мармуру. Будівництво почате в 1386 році, проте завершилося воно лише на початку XIX століття, коли за розпорядженням Наполеона закінчено оформлення фасаду. Деякі деталі, проте, дороблялися і пізніше: аж до 1965 року.
Є одним з найбільших соборів світу, другим по місткості готичним собором (після Севільського собору) і другим по місткості собором в Італії (після собору Святого Петра в Римі). Загальна довжина храму складає 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота шпиля 106,5 м. Собор може вміщати до 40 000 прочан. Статистику гігантоманії будови можна було б доповнити ще деякими цифрами: в цілому собор прикрашають 3000 статуй, а будувався він майже 600 років.

Домініканський монастир Санта-Марія-делла-Грація (Santa Marіa delle Grazіe). У трапезній цього храму знаходиться одна із самих знаменитих фресок у світі - "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі.
Будувався з 1469 р. за законами пізньої готики під керівництвом Гвинифорте Солари. У 1490 р. Лодовико Сфорца задумав розмістити тут усипальницю герцогського дому Сфорца і доручив добудування храму майстру ренесансної виучки (вважається, що їм був Браманте).
15 серпня 1943 р. трапезну разбомбила англо-американська авіація, однак фреска Леонардо чудом не постраждала. У 1980 р. весь монастирський комплекс оголошений пам'ятником Всесвітньої спадщини - першим в Італії.

«Тайна вечеря» — відома картина Леонардо да Вінчі, стінопис якої створено в період 1495-1497 років у монастирі домініканців Санта-Марія-делла-Грація в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними застілля у вечір перед самим розп'яттям.

Брера (іт. Pinacoteca di Brera) — пінакотека,тобто картинна галерея в Мілані. Тут знаходиться цінна збірка творів європейських художників (Рафаеля, П'єтро да Кортона, Джованні Белліні, Веронезе, Тінторетто, Рембрандта, Рубенса, Ван Дейка та інших). Брера заснована в кінці 18 століття в палаці, збудованому в 17 столітті. Відкрита для широкого огляду 1809.

Ла Скала (іт. Teatro alla Scala або La Scala) — всесвітньо відомий оперний театр у Мілані (Італія).
Будинок театру побудований у 1776—78 роках архітектором Джузеппе Пермаріні.
Перша вистава (опера Антоніо Сальєрі «Визнана Європа» / «L'Europa riconosciuta») відбулася 1778 року.
Починаючи від XIX століття Ла Скала стає міжнародним центром оперного мистецтва. Багато видатних опер виникло з призначенням постановки на цій сцені. Зокрема тут відбулися прем'єри таких опер, як «Пірат» (1827) і «Норма» (1831) Белліні, «Лукреція Борджа» (1833), «Оберто» (1839), «Набукко» (1842), «Отелло» (1887) и «Фальстаф» (1893) Верді, «Мадам Баттерфляй» (1904) і «Турандот» Пуччіні.
Під час Другої світової війни театр був зруйнований і відновлений у первісному виді інженером Л. Секкі. «Ла Скала» знову відкрили в 1946 році. Остання велика реставрація проводилась в 2001—2004 роках.
В театрі Ла Скала співали й видатні українські співачки — Соломія Крушельницька, Марія Стефюк, Вікторія Лук’янець.

Прапор Мілана. Герб Мілана.

Мілан — Вікіпедія
Портал адміністрації м. Мілана